Задивляюсь у твої зіниці 

Голубі й тривожні, ніби рань. 

Крешуть з них червоні блискавиці

 Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!

 І нехай пливе за роком рік, 

Буду, мамо горда і вродлива,

 З тебе дивуватися повік... 

Одійдіте, недруги лукаві! 

Друзі, зачекайте на путі! 

Маю я святе синівське право 

З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе, 

Дні занадто куці та малі, 

Ще не всі чорти живуть на небі, 

Ходить їх до біса на землі. 

Бачиш, з ними щогодини б'юся, 

Чуєш - битви споконвічний грюк! 

Як же я без друзів обійдуся,

 Без лобів їх, без очей і рук? 

Україно, ти моя молитва, 

Ти моя розпука вікова... 

Гримотить над світом люта битва 

За твоє життя, твої права. 

Ради тебе перли в душу сію, 

Ради тебе мислю і творю... 

Хай мовчать Америки й Росії,

 Коли я з тобою говорю. 

Хай палають хмари бурякові, 

Хай сичать обращи - все одно

 Я проллюся крапелькою крові 

На твоє священне знамено.

В. СИМОНЕНКО