ДЛЯ 9 - А КЛАСУ, ІІ СЕМЕСТР

Тарас Шевченко

НАПАМ'ЯТЬ 

1.Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

2.

Сон («У всякого своя доля…»)

 У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата.

А той, тихий та тверезий,

Богобоязливий,

Як кішечка підкрадеться,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазурі в печінки, –

І не благай: не вимолять

Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкошний,

Все храми мурує;

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!..

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята.

Тарас Шевченко  " Кавказ"

За горами гори, хмарою повиті, 
Засіяні горем, кровію политі. 
Споконвіку Прометея 
Там орел карає, 
Що день божий добрі ребра 
Й серце розбиває. 
Розбиває, та не вип'є 
Живущої крові – 
Воно знову оживає 
І сміється знову. 
Не вмирає душа наша, 
Не вмирає воля. 
І неситий не виоре 
На дні моря поле. 
Не скує душі живої 
І слова живого. 
Не понесе слави бога, 
Великого бога. 

Не нам на прю з тобою стати! 
Не нам діла твої судить! 
Нам тілько плакать, плакать, плакать 
І хліб насущний замісить 
Кровавим потом і сльозами. 
Кати згнущаються над нами, 
А правда наша п'яна спить. 
Коли вона прокинеться? 
Коли одпочити 
Ляжеш, боже, утомлений? 
І нам даси жити! 
Ми віруєм твоїй силі 
І духу живому. 
Встане правда! встане воля! 
І тобі одному 
Помоляться всі язики 
Вовіки і віки. 
А поки що течуть ріки, 
Кровавії ріки! 

„І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...”,

І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний,

І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних,

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає —

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? побачите,

Які будуть жни́ва!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля. 

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра...