Для учнів 7- х класів

   

 Андрій Малишко

В завійну ніч з незвіданих доріг, 

Від злих заграв і переправ жорстоких, 

Мене тривожать дальні голоси 

Живих і мертвих, знаних і забутих; 

З обличчями, притертими, як пил, 

З корінням рук, з півкулями зіниць, 

В пороховім завзятті, як в надії, 

Ті голоси вплітаються вночі 

У дерево, в невкриту сизу воду, 

І спопеляють камінь жаром слів, 

І спопеляють серце.

— Не забув? 

Не кинув нас на муку і розпуку? 

Вставай, іди! — І я встаю, мов клен, 

Пронизаний очима й голосами...